За численними зверненнями працівників Знам'янського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням (надалі – заклад) проводилась перевірка додержання окремих питань законодавства про працю.

Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в області Євгенія Краєвська 25 листопада 2016 року провела семінар у закладі на тему: «Порядок надання додаткової щорічної відпустки медичним працівникам за особливий характер праці».

 Інспектор роз’яснила, що щорічні відпустки бувають основні й додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники. Порядок надання щорічних додаткових відпусток регламентується законодавчо. Для того щоб скористатися щорічною додатковою відпусткою, потрібні спеціальні підстави.

Додаткова щорічна відпустка медичним працівникам надається за особливий характер праці. Тривалість цієї відпустки встановлюється за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (Додаток № 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 № 1290) (далі — Постанова № 1290), зі змінами та доповненнями, останні з яких внесено до розділу «Охорона здоров'я» постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додатки 1 і 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290» від 16.12.2004 №1674 (далі — Постанова № 1674).

Відповідно до ст. 10 Закону про відпустки та ст. 79 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надають понад тривалість основної відпустки.

додаткову відпустку за бажанням працівника надають окремо чи приєднують до основної відпустки;

право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи (як і на основну) виникає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві (а до його настання відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу). Зважаючи на особливості надання додаткових відпусток за роботу в шкідливих і важких умовах та за особливий характер праці, їх краще надавати саме пропорційно фактично відпрацьованому часу (інакше потім доведеться з’ясовувати, чи не надали часом зайві дні додаткової відпустки);

щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах і за особливий характер праці роботодавець зобов’язаний надати працівникові протягом робочого року згідно із ч. 5 ст. 80 КЗпП;

щорічні додаткові відпустки (як і основні) дозволено переносити й ділити на частини;

за невикористані дні додаткової відпустки виплачують компенсацію під час звільнення, а також за бажанням працівника, якщо він відпочивав не менше ніж 24 календарні дні (за дні, що перевищують цю тривалість) із загальної тривалості щорічних відпусток (ч.ч. 1, 4 ст. 24 Закону про відпустки).

До стажу, що надає право на щорічну додаткову відпустку, згідно із ч. 2 ст. 82 КЗпП і ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки зараховують час:

фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше ніж половину тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на?якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

До стажу для щорічних додаткових відпусток не враховують час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігали місце роботи (посаду) і зарплату повністю (окрім щорічних основної та додаткових відпусток) або частково. Тобто під час розрахунку стажу для додаткової відпустки не беруть, зокрема:

час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу тощо;

період тимчасової непрацездатності;

дні відпустки без збереження зарплати, передбаченої ст.ст. 25, 26 Закону про відпустки;

період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років (за медичним висновком — шести), а якщо дитина хвора на цукровий діабет I?типу (інсулінозалежний), — шістнадцятирічного віку;

інші періоди роботи, такі як: навчальна відпустка, відпустка на дітей, чорнобильська відпустка, курси підвищення кваліфікації, відрядження тощо.

Згідно з Додатком № 2 Постанови № 1290 додаткова відпустка тривалістю 25 календарних днів надається у психіатричних (психоневрологічних), геріатричних, нейрохірургічних, наркологічних лікувально-профілактичних закладах та установах, відділеннях, палатах та кабінетах, а також в установах (відділеннях) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу.

На семінарі також порушувались питання про облік робочого часу згідно з графіками змінності та оплату днів тимчасової непрацездатності.